Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили". Фото: Уніан
Вдалося встановити понад 22 тисячі прізвищ репресованих
Зараз встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян. Чи продовжуються зараз дослідження?
Насправді, вже понад 22 тисячі прізвищ ми вже встановили. Робота триває, хоча у зв’язку з певними обставинами вона дещо сповільнилася. Зараз неможливо прийти як користувачеві архіву в архів СБУ з суто об’єктивних причин. Хоча колеги з нами активно співпрацюють, якщо ми маємо запити стосовно доль окремих людей. Акти про розстріли – це документи, які зберігаються в окремих багатосторінкових справах. З ними дослідник має працювати в режимі реального часу. Тому цей аспект у нас трішки уповільнився. Не все зберігається в Києві. Є справи розстріляних людей в Києві, які знаходяться в обласних архівах. Це також нам уповільнює роботу, оскільки ми не маємо можливості туди відрядити науковців. Проте робота триває. Це лише перша черга Биківнянського списку, який вибитий на стінах пам’яті нашого заповідника. Протягом 6 років ми формуємо список на другу чергу.
"Левова частка розстрільних актів зберігається в архівах ФСБ в Москві"
Як відбувається пошук прізвищ репресованих?
До списків вносяться люди на підставі архівних пошуків, запитів від родичів або на підставі нашої поточної науково-дослідної роботи. коли ми готуємо проєкти, ми шукаємо прізвища людей, розстріляних в Києві за певною категорією: професійною, соціальною тощо. Кілька прізвищ ми знайшли, шукаючи фотографії до нашої свіжої виставки про репресоване жіноцтво. Вони не потрапили на виставку, проте потрапили в наші списки.
Облік співробітників НКВС своїх жертв здійснювався доволі специфічно. Бували дні, коли на людину могли не оформити справу, але розстріляти або навпаки. Документи могли бути знищені з тих чи інших причин. Немає готового списку цих прізвищ, за яким можна прийти в архів і автоматично забрати. Ці розстрільні акти зберігаються у справах, які налічують і 500 аркушів, і понад 1000 аркушів. Там не обов’язково Київ. Частина людей була розстріляна не за вироками позасудових органів, а на підставі рішень виїзної сесії військової колегії Верховного суду СРСР, яка сиділа в Києві. Актів саме цієї структури теж у нас немає. Я не впевнена, що вони зберігаються в Україні. Левова частка цих актів зберігається в архівах ФСБ в Москві.
"Биківня – це один з найбільших могильників сталінського періоду в Україні"
Чому саме Биківня стала одним з ключових символів радянського терору в Україні?
Биківня говорить до суспільства передусім масштабами, кількістю жертв і тими історіями, про які ми розповідаємо. Розстріли відбувалися в той період в кожному обласному центрі України. Не завжди тіла ховали на території тюрем. Дуже часто радянські репресивні служби обирали для цієї мети якісь паркові зони чи лісопосадки, де можна було приховати від зайвих очей ці могильники. Биківня – це один з найбільших могильників цього періоду в Україні.
"Сучасні трагедії і масові поховання відсувають на задній план жертв сталінських репресій"
Як змінилося сприйняття пам’яті про жертв радянських репресій в сучасній Україні?
Коли з’явилися фотографії масових поховань в Ізюмі, нас вразило наскільки виявилися подібними дві фотографії. Фото з Ізюму, де зображена рука зі стрічкою і фото 1971 року, де така ж рука з мотузкою. Виник такий собі перегук епох. Коріння того, що ми зараз називаємо рашизм і того, що робить РФ на окупованих територіях і на полі бою сягає сталінської епохи. Це тортури, нівеляція людського життя, імперське мислення. Наше суспільство тривалий час виключало це зі свого поля зору. Тобто, те, що РФ – спадкоємиця СРСР була просто красивою фразою. Проголосивши, що вона є спадкоємицею СРСР, Росія тим самим проголосила, що вона є спадкоємицею тоталітарної системи. Тоталітарна система – це не лише практика поводження зі своїми громадянами, але це і певний спосіб мислення, який як ракова пухлина розповзається по всьому державному організму. І ця ракова пухлина вийшла за кордони РФ і почали повзти в наш бік. Сучасні трагедії і масові поховання відсувають на задній план жертв сталінських репресій на певний часовий проміжок. Минуло понад 85 років з моменту тих подій. І цей часовий проміжок знижує градус емоційного сприйняття. Проте, якщо ми хочемо бути свідомим суспільством, то чітко маємо розуміти чому так сталося і пробувати виставляти якісь захисні механізми.
Тетяна Шептицька в студії Радіо Культура
Інтелігенція допомагає зберігати стрижень суспільству, усвідомлення самих себе, свого національного коріння, своїх пріоритетів і цінностей
Серед розстріляних у Биківні Семенко, Бойчук, Липківський, Йогансен. Мова, церква, поезія були серед перших мішеней терору.
Це цілком логічно. Дмитро Донцов говорив, що нація повинна мати голову. Під цією головою він розумів саме інтелігенцію, тобто наукову, мистецьку, творчу еліту, яка задає сенси, продукує нові оригінальні та креативні ідеї та філософські концепції. Вона допомагає зберігати стрижень суспільству, усвідомлення самих себе, свого національного коріння, своїх пріоритетів і цінностей. Коли ви знищуєте оце все, ви зачищаєте покоління і зачищаєте шляхи розвитку суспільна. Тому з позиції більшовиків, вони зробили усе свідомо і чітко.
