Ілюстративне фото з відкритих джерел
Усі країни-видобувачі грають не на обмеження, а прагнуть заполонити світ нафтою
Пане Іване, що буде з нафтою? Як вона впливатиме на світовий геополітичний розклад найближчим часом? Про що домовилися ОПЕК+?
Ще у вересні 2024 року видання Financial Times опублікувало статтю про те, що Саудівська Аравія вирішила переглянути свою стратегію поведінки на нафтовому ринку. До цього вони обмежували видобуток нафти, щоб були високі ціни. Якщо повернутися в 1970-ті роки, то ОПЕК і створювалась, щоб було обмеження видобутку нафти і мати кращі ціни. В попередні періоди були чергові домовленості щодо того, що треба тримати ціни високими. Мета, яку вбачала Саудівська Аравія, — 100 доларів за барель. Але вони зрозуміли, що не отримують цю ціну, тому що окремі країни, які входять в ОПЕК+, не виконують зобовʼязання щодо обмеження видобутку, прагнуть заробляти більше, через що ціни на нафту не досягли цієї позначки. Тому Саудівська Аравія ухвалила просте рішення: якщо ми не можемо мати високі ціни на нафту, то треба дбати не про ціни, а про свою частку на ринку. Адже саме через те, що інші країни не скорочували видобуток нафти, вони потроху витісняли Саудівську Аравію з ринку. У вересні 2024 року писали, що з початку 2025-го не буде обмежень щодо видобутку, але потім все ж таки була домовленість серед ОПЕК+, що це буде не з початку 2025-го, а з другого кварталу 2025 року. Коли 1 квітня почався цей квартал, було рішення про збільшення видобутку нафти на додаткові 400+ тисяч барелів на день. Зараз ми підійшли до другої серії цього збільшення. Міністри ОПЕК+ знову зібралися і домовилися, що з липня поточного року будуть додаткові 411 тисяч барелів на день. Тобто, ми бачимо, що всі країни, які видобувають нафту, грають не на обмеження видобутку нафти, щоб ціни були високі, а прагнуть заполонити світовий ринок нафтою.
Нафтове рішення, що розвалило СРСР
Відповідаючи на ваше питання щодо Росії, є такий сталий вислів: "це ж було вже". Це було 1986 року, коли США та Саудівська Аравія домовилися, що вони стрімко нарощують видобуток нафти, і за першу половину того року світові ціни на нафту обвалилися на 64%. У липні 1986 року барель нафти марки Brent коштував 9,45 долара. Зараз він коштує 62 долари. Тобто прецедент був і з точки зору економістів саме це рішення привело до краху Радянського Союзу.
Стабільне збільшення видобутку – стабільне падіння цін
А чи можуть оці збільшення норм видобування на 411 тисяч барелів за добу призвести до стрімкого обвалу?
Я не сказав би, що це стрімкий обвал. Це поки що повільно, тому що у світі видобувають 73 млн барелів на день, за оцінками енергетичних установ. Тобто додаткові 400 тисяч — це не так суттєво. Але якщо постійне збільшення видобутку нафти триватиме, це приводитиме до стабільного падіння нафтових цін. Цим діям, до речі, є певні економічні обґрунтування. До ковіду, в 2019 році аналітики розраховували, що "в 2030-х очікується плато споживання нафти". Тобто зараз у світі постійно зростає споживання нафти і зростає кількість країн, які постачають цю нафту на ринок. Так ось, споживання перестане зростати, а кількість країн, які постачають нафту, продовжує зростати. Виходить так, що ціни в 2030-ті стабілізуються і будуть лише падати, тому для всіх країн, які зараз непогано відчувають себе на нафтовому ринку, є завдання — продати свою нафту, поки вони ще можуть це зробити. Бо далі ціни будуть гіршими й вони зможуть продавати, але заробляти не будуть.
А наскільки інерційним є ринок нафти? Адже це не означає, що ухвалили рішення сьогодні й ціни впали завтра. Й чи можна і наскільки робити запаси нафти? Знаю, що США, наприклад, мають стратегічні запаси.
Безумовно, запаси у всіх повинні бути. Але зараз ми не можемо сказати, що споживання стрімко падає. Навіть за тими прогнозами, що були, щонайменше 5 років споживання продовжуватиме зростати. Тим не менше, саме через підвищену пропозицію та бажання встигнути продати те, що є, поки світ не перейшов на електромобілі остаточно, країни думають, що треба все реалізувати.
Іван Ус. Фото: uacrisis.org
Якщо ж говорити про стратегічні запаси, треба не забувати про те, що слід мати сховища, де їх тримати. І Україна тут неодноразово казала партнерам по ЄС, що в нас дуже гарна газотранспортна і нафтотранспортна системи і їх можна використовувати серед іншого як сховища. Для Європи в умовах повномасштабної війни це, звісно, великий ризик, але в перспективі це буде непогана можливість накопичувати запаси і дивитися, на якому рівні їх треба тримати, щоб вони не були занадто високими. Адже надто високі запаси означають, що ви більше витрачаєте на зберігання цієї сировини, ніж можете заробити.
Собівартість видобутку нафти для РФ 45-50 доларів за барель, а для Саудівської Аравії — 15-20
Пане Іване, а щодо самої організаційної структури ОПЕК, ОПЕК+. Чи є якісь зміни щодо того, хто там грає першу скрипку? Як з країнами, що, наприклад, порушують умови?
Формально там, звісно, консенсус, але по факту в ОПЕК+ головну скрипку грає Саудівська Аравія. Саме вони є провідним гравцем. Й власне, коли я казав, що Саудівська Аравія була незадоволена країнами, які не йшли на домовленості, — публічно кажуть про Казахстан та Ірак — але ще до повномасштабної війни були історії складних стосунків Саудівської Аравії та РФ, адже Росія дуже полюбляє порушувати правила. Саудівська Аравія неодноразово казала, що вони будуть готові відмовитися від обмежень і обвалити світові ціни на нафту. Й тут варто не забувати про ще один економічний показник — собівартість видобутку нафти. В Росії вона є в коридорі 45-50 доларів за барель, в Саудівській Аравії — 20, якщо видобувати невеликими обсягами, а якщо суттєвими — то 15 доларів за барель.
Якщо Венесуела повернеться на глобальний ринок, ціни на нафту обвалюватимуть ще швидше
А що все ж таки може стати вирішальним фактором для позиції саудитів? Вони, з одного боку, дружать з Америкою, а з іншого — є бажаним партнером для РФ.
Як і будь-яка країна, вони прагнуть заробити якомога більше грошей і розуміють, що в 2030-х роках буде важче реалізовувати ту нафту, яка в них є. Тому зʼявляється мотивація зробити це якомога швидше, вже зараз підвищувати планку видобутку нафти. Ризикну зробити обережний прогноз, що коли настане четвертий квартал, то буде чергове, вже третє підвищення. І ось тут стосунки з Росією не будуть відігравати важливої ролі для Саудівської Аравії, тому що є, по-перше, велика образа на РФ через те, що Росія порушувала обмеження. По-друге, є розуміння того, що Росія — це конкурент, який прагнув витіснити Аравію з ринків Китаю та Індії. Також я не виключаю, що серед домовленостей під час візиту президента США Дональда Трампа до країн Перської Затоки були й розмови про те, що треба обмежувати видобуток.
Крім того, Саудівська Аравія — це не перша країна в світі по розвіданих запасах нафти, а друга. Перша – це Венесуела, де є режим Мадуро. Якщо режим Мадуро може впасти так само, як впав режим Асада, після чого Сирія повертається в глобальну гру, то уявіть, що буде, якщо такі зміни будуть і у Венесуелі і вона повернеться у гру. Тоді ціни будуть обвалюватися ще швидше і саудитам зараз треба ще більше користуватися можливістю, що поки Венесуела не в грі. Адже тоді обвал цін буде до 40 доларів, а може навіть і нижче.
