Ілюстративне фото: facebook/mva.gov.ua
"Переважна більшість змін мають скоріше тактичний рівень, ніж стратегічний"
Сьогодні в Україні вже понад 2 млн людей мають статус учасника бойових дій, людини з інвалідністю внаслідок війни або члена сім'ї загиблого і всіх їх напряму стосується те, як формується ветеранська політика, зокрема, на законодавчому рівні. Що зараз відбувається у законодавчій сфері, над чим працюють депутати і як змінюється нормативно-правова база щодо захисту ветеранів?
Руслан Приходько: Сьогодні законодавча динаміка достатньо успішна і позитивна. Якщо взяти динаміку останнього року, то величезна кількість законодавчих ініціатив були ухвалені Верховною Радою і підписані президентом України. Відповідно, сьогодні вже набули чинності або набувають її, і ми сьогодні їх реалізовуємо. Але я би сказав про те, що переважна більшість таких змін мають скоріше тактичний рівень, ніж стратегічний. Це більше технічні новели, які оптимізують певні процеси або виправляють ті чи інші прогалини в чинній системі. Якщо порушити тему з глобальними змінами і, насправді, це питання назріло, всі розуміють, що ми маємо це змінювати, то я би, мабуть, говорив про тотальну зміну законодавства в цій сфері. І про Закон "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який у нас набув чинності з 1993-го року і протягом всіх цих років мав неймовірно велику кількість накопичених правок, доповнень, змін тощо. Натомість, що найголовніше він не змінив – мету політики. Він не змінив засадничі принципи.
"Сьогоднішній портрет ветерана – і молодий хлопчина 18 років, і людина пенсійного віку"
Тобто закон 93-го року містив багато ще радянських рудиментів? Ми зараз живемо в іншому суспільстві і, очевидно, має бути нова політика взаємин між державою і ветеранами. Що головне, на ваш погляд, ще треба змінити в цій політиці?
Руслан Приходько: Ви дійсно зауважили абсолютно вірно, що дане законодавство є рудиментом Радянського Союзу. І тут важлива розуміти, про що ми говоримо. Ми говоримо про чітко визначену кількість ветеранів війни в той історичний період, яка за своїми віковими параметрами йшла винятково на зменшення, бо, на жаль, кількість ветеранів Другої світової війни в нас тільки зменшувалася. Відповідно, в 14-му році все докорінно змінилося. І модель підтримки людей поважного віку змінилась до підходів держави, а яка ж має бути політика стосовно молодих хлопців і дівчат. І сьогодні, коли ми говоримо про 3 роки вже повномасштабної агресії і понад 10 років в цілому російсько-української війни, ми говоримо про абсолютно різну диференційовану палітру ветеранів. Бо сьогодні портрет ветерана – це і молодий хлопчина 18 років, і людина вже пенсійного віку, які так чи інакше брали участь у бойових діях. Відповідно, якщо брати кількісні показники, то сьогодні найбільш поширений кількісний параметр в плані віку – це 35-45 років. Це найбільша кількість ветеранів російсько-української війни. Це абсолютно працездатний вік. Це люди, які сьогодні не потребують винятково шматка землі, безоплатного проїзду, один раз в рік санаторного лікування і пільги на житлово-комунальні послуги. Тобто ми вже не можемо говорити про винятково історію з якоюсь імітацією підтримки.
Стратегія державної ветеранської політики
Ми говоримо про те, що сьогодні державна політика має мати чітко окреслений, зрозумілий зміст і мету. Тому наприкінці минулого року, на виконання указу президента Володимира Зеленського, урядом була схвалена Стратегія державної ветеранської політики. Вона схвалена відповідним розпорядженням Кабінету Міністрів. І сьогодні ця стратегія визначила стратегічні цілі, мету, принципи і засади сучасної ветеранської політики. Тому сьогодні ми говоримо про тотальну зміну законодавства відповідно до цієї державної Стратегії. Зазначу, що вона була розроблена спільно з науковою спільнотою, з коаліцією громадських об'єднань ветеранів, величезна кількість громадських діячів брала участь у напрацюванні відповідного документу. Ключова новела і головна засаднича ціль відповідної політики – це відновлення людського капіталу і створення умов для забезпечення добробуту родин ветеранів.
"Понад 2 млн людей – це феноменально великий відсоток із загальної чисельності працездатних"
Що означає "відновлення людського капіталу" простою мовою?
Руслан Приходько: Передусім, стратегічна задача нашої політики сьогодні – побудувати всі політики міністерств, відомств, всіх залучених акторів в екосистемі ветеранської політики з фокусом на відновленням, на реабілітацією фізичного і ментального здоров'я наших ветеранів/ветеранок та їхніх родин. І відповідно створення умов для підтримання здоров'я протягом всього життя. І це зміна в цілому підходів, моделей і системи охорони здоров'я, і не тільки фізичного, а й психічного здоров'я, від просто надання послуг до досягнення результату. Бо, як ви на початку зазначили, сьогодні ми говоримо про понад 2 млн людей – це феноменально великий відсоток із загальної чисельності працездатного населення. Відповідно, щоб ми просто могли говорити про якесь здорове майбутнє України і про боротьбу в когнітивному і економічному вимірах після того, як у нас закінчиться фізична війна, ми маємо розуміти, що тут політика має бути абсолютно чітко вибудувана для того, щоб ми зберегли і відновили кожного нашого бійця і забезпечили можливість підтримки його стану здоров'я протягом всього життя. Це перший основний фокус. Адже поки ми не вирішимо питання зі здоров'ям, з реабілітацією, з функціональністю, з мобільністю, з доступністю для кожного нашого захисника і захисниці, про будь-яку особистісну траєкторію подальшого цивільного життя ми, в принципі, говорити не можемо. Бо будь-які міфічні бізнеси, роботи і решта складових, що є принципово важливими і також пріоритетними, неможливі без реалізації, в першу чергу, питання відновлення наших захисників. І це питання, яке сьогодні об'єднало навколо себе цілу низку країн світу, які допомагають нам як галуззю знань, так і матеріально-технічно, так і експертизою і ресурсною спроможністю щодо реабілітації і лікування наших захисників, де ми з залученням всіх можливостей забезпечуємо лікування і реабілітацію наших бійців, як на території України, так і за кордоном. І подальшу, знову ж таки, реабілітацію. Наприклад, якщо взяти історію з протезуванням. Сьогодні в нас біонічний протез руки для бійця може вартувати понад 4 млн грн. Це якісне і суттєве зростання сфери в порівнянні з тим, що було раніше. Це ключовий принцип.
"Найближчим часом буде зареєстрований новий фундаментальний закон"
І наостанок хочу зауважити буквально коротку ремарку. На сьогоднішній день Міністерство у справ ветеранів України взяло на себе це законодавче лідерство. В рамках плану законопроєктної роботи Верховної Ради у нас передбачено напрацювання відповідного закону – "Про основні засади державної ветеранської політики щодо ветеранів/ветеранок російсько-української війни". Ми його вже фіналізували. Величезний документ. На сьогодні він вже повністю погоджений з усіма міністерствами і відомствами, і за урядовою процедурою він піде на реєстрацію у Верховну Раду. Сьогодні, я сподіваюсь, він вийде вже з Міністерства в Секретаріат Кабінету Міністрів для підготовки і розгляду. Скажу, що там усіх матеріалів – на понад 900 сторінок. Величезна робота пророблена командою Міністерства і представниками громадських об'єднань. І сподіваюсь, що вже найближчим часом ми з вами будемо бачити зареєстрований новий фундаментальний закон, який прийде на зміну чинного законодавства.
Руслан Приходько. Фото: facebook/ruslan.prihod.ko.47782
"Ця система має бути і фактором мотивації"
Пані Світлано, на ваш погляд, на погляд громадської організації, яка моніторить діяльність органів влади, зокрема й Мінветеранів, чи вірно обраний цей фокус, чи щось опущено і на це теж треба звернути увагу?
Світлана Сліпченко: Я б хотіла в цьому контексті також згадати про Стратегію, яку згадував пан Руслан. Окрім того, що вона визначає загальну рамку того, як має впроваджуватись ветеранська політика, Стратегія, яка була схвалена розпорядженням Кабміну, дає нам ще й операційний план того, які кроки і в які терміни мають бути втілені, щонайменше протягом 2025-2027 років. І з визначенням конкретних відповідальних за ці кроки міністерства. І справді, якщо подивитися цей план, то він охоплює дуже різні сфери. Це вже і згадана підтримка психічного здоров'я, протезування, і це забезпечення підтримки освіти, кар'єрного і професійного зростання для ветеранів, підтримка ветеранського підприємництва, тобто бізнесу, який відкривають ветерани. І що не менш важливо, в цій Стратегії йде мова і про забезпечення самої системи повернення з військової служби до цивільного життя. І ця система, крім іншого, має бути і фактором мотивації для того, щоб люди йшли на військову службу. Адже коли зрозумілий твій шлях після для демобілізації, що з тобою буде після того, як завершаться бойові дії, це може стати додатковим фактором, чому людина вирішить піти на військову службу.
У програмі Ukraine Facility ветеранська політика також детально згадується
В Ізраїлі, наприклад, ще до недавнього часу в уряд і взагалі на високі посади не можна було потрапити, якщо ти не служив в армії. Зараз там є деякі винятки, але загалом служба в армії відкриває в Ізраїлі значно більші життєві перспективи. Як в Україні має бути?
Світлана Сліпченко: Сам факт, коли учасник бойових дій розуміє, що його чекає після демобілізації, тобто що йому гарантує держава, а це все, про що ми сьогодні згадували – яка підтримка, які соціальні гарантії – це також є фактором мотивації. Навіть підтримка професійного зростання в майбутньому, можливість повернутися на ринок праці, можливість повернення в суспільство. І знову ж таки, ми говоримо про державну політику, вона не може звучати як конкретні кроки. Конкретні кроки ми бачимо, коли міністерство їх впроваджує. Коли ми говоримо про стратегію, загальний напрямок, як воно має бути, то в згаданому державному документі це описано досить детально.
Але крім Стратегії, у нас є ще програма і план Ukraine Facility. Це своєрідний технічний документ, в якому описано, що наш уряд має зробити, щоб закласти фундамент відбудови, відновлення й інтеграції до Європейського Союзу та реалізувати програму фінансової підтримки Євросоюзу. І там ветеранська політика також детально згадується. Згадується і про реінтеграцію ветеранів у суспільне життя, на ринок праці, забезпечення їх підприємницьких можливостей, освітнього і кар'єрного зростання та розвитку. Адже без цього просто буде неможливою якісна відбудова і відновлення нашої держави. І це також може бути елементом нашого економічного зростання для того, щоб якісніше і швидше рухатися і до Євросоюзу. Тобто ця реформа і політики є аж настільки важливими для нас.
Світлана Сліпченко. Фото: facebook/sveta.slipchenko.3
"Ставлення до ветеранів в Україні зараз набагато краще, ніж, наприклад, 2014 року"
Мені здається, що не варто забувати і про формування певного ставлення, поваги до ветеранів в суспільстві. Це має бути частиною державної політики?
Світлана Сліпченко: Безумовно. І суто суб'єктивно можна сказати, що ставлення до ветеранів в Україні зараз набагато краще, ніж ми навіть спостерігали умовно з 2014 року. Тобто, за 10 років ми зробили величезний прогрес. Але знову таки, якщо ми подивимось на обидва стратегічні документи – на програму Ukraine Facility і на державну Стратегію, то саме фактор того, щоб про ветеранів, грубо кажучи, не забували, щоб їхнє прийняття в суспільстві також стало частиною державної політики, все це вже визначено в документах. Тому можна бути впевненим, що уряд буде рухатися цим шляхом.
Більше того, в плані Ukraine Facility згадано і питання соціальної підтримки, але з важливим фокусом, який ми робимо у "Вокс Україна", що соціальна підтримка має бути адресною і ефективною. Адже, за оцінками того ж Міністерства ветеранів, які були опубліковані ще минулого року, до кінця війни кількість ветеранів може зрости до 5-6 млн. Ми зараз про 2 млн говоримо, але це число може збільшитися майже втричі. І тоді соціальна підтримка має бути якомога більш адресною, і її мають отримувати саме ті, хто реально цього потребують. Інакше державі просто не вистачить фінансового ресурсу. І це також зазначається у відповідних стратегічних документах.
