Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Людина буде щасливою тоді, коли вона приймає всі свої сторони: агресивні, сумні й позитивні
Які історії чекають на слухачів у твоєму альбомі "Я обираю бути щасливим!"?
Я думаю, тут більше можна сказати — дослідження. Дослідження того, що є щастям для кожного, а в першу чергу — для мене. І про те, що будь-яка емоція — негативна, сумна чи позитивна — є нормальною. І людина буде щасливою тоді, коли вона приймає в собі всі свої сторони: агресивні, сумні й позитивні.
Що для тебе — щастя?
Щастя для мене — це бути собою. Не боятися своїх почуттів, емоцій та думок.
Цей альбом веде нас через твій внутрішній світ. У ньому є пісня "кап-кап!" — це дощ чи сльози?
Це сльози.
Тобто ти дозволяєш собі деколи дати волю почуттям і навіть заплакати?
Так, це відбувається рідко. І саме тому існує ця пісня, яку я написав якраз, коли довго не міг зрозуміти, про що має бути остання пісня з цього ЕР. І в один із вечорів через якесь вигорання я просто заплакав. Після цього мені стало дуже добре, я засинав і перед сном зрозумів: ось про що має бути наступний текст. Наступного дня я вже "накидав" якісь перші рядки, ці фрази: "Якщо маєш почуття, не ховай його собі". Ну і далі якось "пішла" вся пісня.
Це дуже тендітна та щемлива пісня. Яким був момент, коли потекли сльози?
Я думаю, що це все в комплексі, тому що зараз війна і дуже багато ситуацій відбувається, від яких важко. Крім цього ще намагаєшся щось робити, створювати, якось жити, рухатися. І, можливо, саме через цей контраст того, що відбувається у нас в країні й на фронті та тим, що ти намагаєшся робити, — відбувається певне вигорання. Ніби втома, ніби ти завжди суперечиш якимось реаліям. І, мабуть, в один із тих вечорів я просто дуже багато всього тримав у собі, і воно з кожним днем накопичувалося.
У цьому релізі дуже цікаво зведені звуки. Коли слухаєш альбом у навушниках, ти ніби опиняєшся в цьому просторі…Як ти шукав це звучання?
Краще казати індивідуально про кожен трек, тому що загалом були роботи, які починалися з однієї емоції — і ця емоція керувала мною й "писала" інструментал, а потім — текст. А були, наприклад, роботи, як "люблю!", де текст написаний вже понад рік, і він має чотири різних версії — в різному звуці та жанрі. Він просто чекав своєї форми — і знайшов її саме на цьому ЕР у такому звуці. Тобто це все такий якийсь магічний рандом і ніби зв'язок із космосом.
Я не знаю, чи взагалі колись буде момент у моєму житті, коли я буду ідеально "пропрацьований", ідеально прийматиму себе
Цей альбом має цікавий жанр: тут тобі і hyperpop, ambient, happycore. Це були експерименти, чи це вже твоє стале звучання, яке ти собі вигадав?
Ну, по-перше, скажу, що часто подібну музику називають якраз антипопом. Типу це ніби висміювання класичної попмузики з хаус-бітом. І, звичайно, це більше експеримент. У принципі, кожен реліз для мене — це якийсь експеримент. Я намагаюся щось для себе взяти або показати нове. І, безперечно, сам цей ЕР є цим шляхом. Бо коли я писав "щасливим!", це був такий більш наївний початок, промацування цього звуку. І вже коли я дійшов до "кап-кап!" — це вже була більш упевнена заява про якісь думки і загалом заява треку. Це означає, що цей реліз дав мені новий досвід, і наступні треки повинні бути ще кращими.
Несторе, назвою свого альбому ти кажеш: "Я обираю бути щасливим". А коли ти зрозумів, що щастя — це вибір?
Напевно, тоді, коли змінив вектор музики. Раніше більшість моєї музики була депресивною. Часто це був складний, гнітючий настрій — я б так це описав. І це ніби синдром вічної меланхолії. Коли ти дивишся на світ і акцентуєшся лише на негативі: що все погано, ти це все драматизуєш, нагнітаєш — це була моя стара музика. Мені люди казали, що ця музика не просто сумна, а це щось глибше, що іноді навіть важко її слухати. І в якийсь момент я зрозумів, що насправді більше я сам це налаштовую. Що ніби це, можливо, певна романтизація якогось образу, який я створив собі ще підлітком. І я підживлював це сам, і сам створював цю ілюзію — ніби там усе погано. При тому, що у мене все добре: у мене гарна сім’я, яка мене завжди підтримує, у мене є дівчина, у мене є музика, команда, друзі. І, якщо брати так от суб’єктивно, я не розумію, чому я писав тоді таку музику. Але такий період мав бути, щоб я зрозумів для себе, що сам цим керую.
А як для тебе виглядає щастя?
Це, мабуть, спокій і стабільність.
А ти віриш, що щастя у кожного — своє?
Звичайно. Хтось буде щасливий від того, що в нього багато грошей. Комусь це справді приносить щастя. А хтось може мати багато грошей, але для щастя йому треба просто любов. Він її не має — тому й нещасливий, умовно кажучи.
У твоїх піснях на цьому альбомі звучить багато прийняття. Ніби ти приймаєш себе, зробив вибір — бути щасливим. А наскільки для тебе те, що ти створив, є гармонією прийняття себе?
Я б не сказав, що я повністю себе прийняв. Я б сказав, що це шлях до прийняття, і це постійна робота, постійний аналіз. Це може здатися складною штукою, тому що не всі хочуть працювати над собою, над думками, над своєю якоюсь духовною частиною. Тому це більше шлях, і я не знаю, чи взагалі колись буде момент у моєму житті, коли я буду ідеально "пропрацьований", ідеально прийматиму себе. Тому що це життя: зникають одні штуки, з’являються інші. Головне — просто пам’ятати, що робить тебе щасливим.
Дуже приємне відчуття, коли ти бачиш, що комусь відгукується те, що ти робиш — ніби отримуєш якесь визнання
Назва твого альбому звучить як маніфест і як цитата. Можна уявити, що якась людина йде в тату-салон і хоче набити тату на руці: "Я обираю бути щасливим". Як ти вважаєш, що пережила ця людина перед тим, як ухвалила таке рішення — зробити тату із назвою твого альбому?
Ну, можна пофантазувати, що ця людина пережила якусь важку ситуацію. Вона довго "грузила" себе, не могла відійти від цієї ситуації і ніби ще більше заглиблювалася в неї. І в якийсь момент їй це набридає. Наприклад, вона пережила розрив із коханою людиною або її зрадили. І людина довго не може прийняти цей момент, карає себе, звинувачує, і в якийсь момент їй набридає, і вона говорить собі: "Все, досить. Я вартий чи варта більшого. Чому я повинен себе звинувачувати? Я обираю бути щасливим".
Це єдиний варіант? Чи ще якісь варіанти були в тебе в голові?
Ну, це такий перший, який мені спав на думку, мабуть, основний, тому що, мені здається, на контрасті з важкою ситуацією це більше мені відіграє. Я ніби можу про це сказати по собі, проаналізувати.
От ти так назвав альбом, і перед цим ми говорили про те, що щастя насправді у кожного — своє. Але ти досить конкретизував, що для тебе щастя. Чому б ти, наприклад, не назвав альбом "Я просто обираю обійми" або "Я просто хочу спокою"?
Тому що це занадто конкретно. Це все-таки творчість, і мені треба зверху трохи магією присипати, щоб це було творчістю. Додати якихось метафор. Та й загалом, "Я обираю бути щасливим!" звучить із розмахом. Це ніби, знову ж таки, татуювання, якась вічна фраза, певний magnum opus.
Чи проходило поняття щастя для тебе якусь трансформацію? Десять років тому: що б ти сказав — "обираю бути щасливим" це "обираю що"?
Десять років тому мені було 14. "Обираю бути щасливим" — напевно, тоді б точно сказав, що це любити себе. Підлітковий вік — і це перші якісь великі проблеми з самооцінкою. Тому, мабуть, якраз це було б про любов до себе і прийняття себе, своєї зовнішності тощо.
Що б ти хотів зберегти для себе з цього етапу роботи над альбомом? Щирість і дослідження себе. Хочеться більше пізнавати себе — і не лише себе, а загалом проводити якесь дослідження через творчість, через музику. Тоді ніби це більше має вагу і сенс.
Які ще теми ти хотів би досліджувати?
Ой, так і не скажу. Це вже як прийде від всесвіту — коли сидітиму на студії.
Що ти більше любиш: показувати свою музику слухачам, презентувати її на радіо чи сидіти вдома, в студії в навушниках?
Важко сказати. Я більше інтровертна людина в плані публіки, тому, звичайно, мені комфортніше сидіти самому на студії. Але при цьому дуже приємне відчуття, коли ти бачиш, що комусь відгукується те, що ти робиш — ніби отримуєш якесь визнання. Але загалом я б обрав сидіти на студії.
Що б ти хотів сказати флегматикам та інтровертам, які теж люблять сидіти у себе вдома в навушниках і шукають себе? Як їм себе знайти, як знайти цей шлях до щастя, як себе зрозуміти?
Заплющте очі і просто послухайте, як б'ється ваше серце. Воно завжди буде вказувати, який вибір насправді вам потрібен.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
