Ілюстративне фото: facebook/GeneralStaff.ua
"До 40% потреб українського війська забезпечують національні виробники"
Саміт G7 у Канаді і те, що там не відбулася ані зустріч Зеленського з Трампом, ані ухвалено спільного комюніке на підтримку України. Зрештою розмови Зеленського з Трампом про купівлю американської зброї не відбулося. Вчора в етері "Суспільне. Студія" професор Манхеттенського університету сказав, що Америка найімовірніше все одно продаватиме зброю Україні, тому що Трамп просто любить щось продавати і заробляти. А якщо ні? На які обсяги зброї і від кого ми можемо розраховувати впродовж цього літа?
По-перше, все ще працюють законтрактовані проєкти ще за каденції попереднього американського уряду на чолі Джо Байденом, тому відбуваються поставки і устаткування, і озброєння, і боєприпасів до нього. Звісно, що цих обсягів нам хотілося б чим більше, бо війна – справа затратна, але тим не менш. Реалії такі, що зараз до 40% потреб українського війська забезпечують наші національні виробники. Працюють заводи не лише оборонно-промислового комплексу, а й відповідального українського бізнесу. Є певні колаборації з нашими європейськими партнерами щодо виробництва, зокрема, на теренах Євросоюзу, всього того, що необхідно на полі бою. Є ще інші учасники проєкту "Rammstein 50+", які так само продають. Хтось це робить публічно, хтось не надто поширює ці відомості на широкий загал, але тим не менше поставки всього того, що необхідно на полі бою для наших захисників, відбуваються.
На поставки матеріально-технічних засобів зі США припадає 30%
30% – приблизно така кількість матеріально-технічних засобів припадає на поставки зі Сполучених Штатів Америки. І ми серйозно залежимо від тих поставок. Але така ситуація, непроста ситуація з очільниками Сполучених Штатів й учасниками його команди. Думаю, далі будуть шукати певний компроміс щодо закупівлі того самого озброєння, бо ви абсолютно слушно зауважили, що Трамп не любить давати щось задарма, але він любить торгувати, продавати. Можливо, це буде для нас вихід. Звісно, що наше очікування пов'язане з самітом G7 в Канаді певною мірою було зруйноване. Недарма президент серйозно скорочує свій візит за океан і повертається додому. Це пов'язано не лише зі зміною програми саміту і тим, що Україна перебуває у вирі дуже буремних подій через російський ракетний та дроновий терор. Але підхід має бути абсолютно раціональний. Ми маємо певні фінансові статки для того, щоб мати змогу ці статки трансформувати в поставки озброєння та військової техніки. Бо саме ресурси є визначальним фактором, який впливає на ситуацію на полі бою.
Владислав Селезньов. Фото: facebook/vladislav.seleznev.94
"Захоплення Трампа авторитарними лідерами дивує"
Якщо США, умовно кажучи, зараз відвертаються від теми російсько-української війни, бо в них з'явилися більш актуальні теми на Близькому Сході, інші пріоритети, лунають заяви, якими Путін, по суті, виводиться у світ, йому намагаються, щонайменше, дати шанс на повернення, то чим це може обернутися для самої РФ? Як вона може цим скористатися і як це впливатиме безпосередньо на війну, яку Росія розгорнула на нашій території?
Звісно, захоплення Дональда Трампа авторитарними лідерами насправді дивує. Він досить схвально говорить про північнокорейського диктатора Ина. Він має певну надію щодо відновлення комунікації з російським диктатором Путіним. Хоча це можуть бути особливості психотипу американського лідера, але маємо те, що маємо. Що ми маємо розуміти? Навряд чи навіть така позитивна позиція американського лідера до кремлівського диктатора зможе докорінно змінити ставлення світової спільноти до Росії, як країни-агресорки, та до її лідера. Бо будь-які процеси, пов'язані, зокрема, з санкційною політикою – це консолідоване рішення, зокрема, Європейської Ради. Днями відбулася чергова пролонгація пакету санкцій щодо Росії. І здається, там готується ще один пакет санкційного тиску на Росію. Ми можемо скільки завгодно дорікати нашим європейським партнерам щодо їхньої певної нерішучості стосовно реалізації тих чи інших важелів економічного тиску на РФ, але така реальність і ця реальність дається взнаки. Вже зараз ворог не має доступу до сучасних технологій та техніки. І це створює для нас можливості, бо російське "імпортозаміщення" працює не таким чином, як на те сподівався Путін та його оточення. І це, безумовно, створює для нас певну фору. Перевагу в технологічному протистоянні, в технологічній боротьбі. Бо нинішня війна все більше і більше набуває ознак сучасного рівня, коли замість людей дедалі частіше воюють різні системи, зокрема, безпілотні.
