Наслідки обстрілу Сум. 3 червня, 2025 рік. Суспільне Суми
Сумам не загрожує присутність в найближчий час на його околицях російських танків або військовослужбовців
Що відбувається на Сумщині?
На Сумщині противник продовжує активні бойові дії, які мають на меті створення поки що буферної зони. Якщо відслідкувати динаміку бойових дій, ми бачимо намагання противника пересуватися вздовж кордону. Якщо ми ще наприкінці травня казали про те, що противник підійшов до Водолаги і просувається далі в районі Біловоди і Яблунівки, то вже в подальші дні противник проривався через Володимирівку на Олексіївку і Костянтинівку. Тобто маємо ознаки, динаміку створення саме такої буферної зони, тобто створення передумов для можливого в майбутньому подальшого просування. Але треба зрозуміти географічну специфіку Сумщини, розташування цього міста. Воно не є глобально-стратегічно важливим, щоб за нього боротися. В порівнянні з тим, що ми маємо в районі Харкова. Для противника Харків залишається найбільш бажаною ціллю з огляду на те, як може розвиватися наступ. Обласному центру не загрожує присутність в найближчий час на його околицях російських танків або військовослужбовців. Але обласному центру загрожують постійні безперервні удари російської авіації, російських систем залпового вогню, далекобійної артилерії, якщо вона дотягнеться до нього або використання дронів та інших ударних засобів РФ. На жаль Суми на сьогоднішній день стають гарячою точкою. Так само, як і Харків, де ми щодня спостерігаємо масовані атаки противника з використанням широкого спектру озброєння і ударних засобів.
Білорусь не наважиться бути використаною для розгортання наступальних дій
Чи наважиться Білорусь дозволити відкрити фронт?
Не наважиться. І тут не в Білорусі справа. Білорусь – окупована територія і вона має маріонетковий режим. Як скажуть в Москві, так вони і будуть робити. Але завдяки відчайдушній стійкості і мужності наших Сил оборони, на сьогоднішній день я маю бути досить категоричним, заявляючи про те, що Білорусь не наважиться бути використаною для розгортання наступальних дій. В російської армії просто банально не вистачає ресурсів, щоб забезпечити такі охоплення і наступ. Крім того є географічний фактор. Під час першого етапу війни, що було відвертою несподіванкою, відчайдушною тупістю з точки зору військового планування, це коли росіяни сунули через Чорнобильську зону. Якщо говорити про хрестоматійні напрямки, то на території України є кілька напрямків: Овруцький, Сарненський, Любешевський і Ковельський напрямок. Це чотири дороги, по яким противник може вторгнутися. На жодному з цих напрямків ми не спостерігаємо навіть натяку на те, що противник розгортає якісь потужні угруповання або взагалі якісь угрупування. Два-три батальйони, які там знаходяться, ні про що. Щодо навчань – вони ніколи не були спрямовані проти України. Росія зараз задекларувала переміщення 13,5 тисяч військовослужбовців на цей напрямок, а потім сказала, що, можливо, їх буде менше. Це результат того, що роблять наші Сили оборони на фронті. Противник неспроможний забезпечити, хоча і відчайдушно бажає цього, всі свої забаганки особовим складом і технікою. На сьогоднішній день Білорусь більше загрожує країнам Балтії та Польщі, аніж Україні. І ми дуже уважно слідкуємо за перебігом подій на цій території і за результатами цих навчань будемо бачити, чи залишаться російські війська на території Білорусі, чи вони будуть виведені. За результатами цих дій ми будемо вже тоді робити висновки щодо того, чи буде Росія розгортати ударні угруповання проти країн Балтії, здійснювати агресивні дії проти них або відкладе це у довгу скриню і буде думати про дії потім.
