Тарас Кремінь у студії Українського Радіо
Головне – критерії, яким має відповідати Уповноважений із захисту державної мови
8 липня 2025 року спливає п'ять років, відколи ви на своїй посаді. До вас були претензії, що вас не переподавали на цю посаду, з боку якихось установ, Кабінету Міністрів?..
Питання виконання закону про забезпечення функціонування української мови, як державної, лежить не тільки в культуральній, але й конституційній площині. Питання захисту мовних прав громадян України, а також української мови, як державної, і ці завдання покладені на Уповноваженого із захисту державної мови відповідно до 49 ст. Це питання нашого виживання, боротьби, ідентичності та українського майбутнього. Коли ми говоримо про прізвища, номіновані на посаду Уповноваженого із захисту державної мови (філологиня Ірина Коваль-Фучило, філологиня Олена Івановська, заступник державного секретаря Кабінету міністрів Павло Полянський. Двоє кандидаток вже вибули з перегонів – ред.), головне говорити не про їхні посади, а про критерії, яким кожен із них має відповідати. Відповідно до 50 ст. мовного закону, серед ключових пріоритетів є:
1. вільне володіння українською та англійською мовами;
2. великий досвід правозахисної діяльності;
3. досвід захисту та утвердження української мови, як державної;
4. ділові якості;
5. досвід перебування на керівних посадах;
6. участь у конкурсах на посаду Уповноваженого;
7. участь в роботі Комісії зі стандартів державної мови;
8. спеціалізація на регіональній мовній політиці;
9. досвід роботи юристами-міжнародниками, які відстоювали питання української мови в умовах лінгвоциду, що точаться в тимчасовій окупації;
10. активна популяризація української мови за кордоном;
11. забезпечення освітніх потреб наших дітей, які вимушено опинилися в європейських школах. Я з великою повагою ставлюся до всіх номінованих кандидатів на посаду Уповноваженого. Але в умовах російсько-української війни питання знищення української нації означає знищення української мови, української історії, української культури. Сьогоднішні обстріли Харкова, нещодавні обстріли Софії Київської, пограбування пам'яток культури, історії та образотворчого мистецтва в тимчасовій окупації… Подивімося, в якому стані перебуває пограбований Херсонський обласний художній музей. Полювання на діячів культури. Не забуваємо про викрадення директора Херсонського театру Олександра Книги, вбивство українських письменників, журналістів, освітян, дітей. Це все є складовими геноциду. І лінгвоцид проти української мови цілком очевидний. Я точно знаю, що в Міжнародному кримінальному суді, так само як і в Європейському суді з прав людини, питання, пов'язані зі знищенням української ідентичності, є ключовими і важливими. Тому в нинішніх умовах питання забезпечення української мови, як державної і захист української мови абсолютно пов'язані із стабільністю роботи секретаріату Уповноваженого, перебуванням на посаді людини, яка має досвід роботи і відповідає критеріям. І має чітке розуміння, як ця інституція повинна розвиватися.
"Стабільність роботи нашої команди надалі зберігатиметься"
Інституція Уповноваженого з прав людини номінувала вас минулого разу. Чому вас не висунули повторно? Закон же це дозволяє?!
Претензій не було. Я був одним із головних претендентів на наступну каденцію. Про це ми говорили із суб'єктами подання. Я з великою повагою ставлюся до кожного із наших міністрів. Я сподіваюся, що все, що відбувається зараз довкола цієї інституції, це ознаки певного непорозуміння, якихось інтриг. Я сподіваюся, що стабільність роботи нашої команди, так само, як і її чітка взаємодія з усіма гілками влади, з відповідними інституціями, які займаються українською мовою, регіональною мовною політикою, міжнародними організаціями, надалі зберігатиметься.
Штрафи є, попередження трапляються, така робота абсолютно зрозуміла і сприймається українським суспільством
А як часто позивалися до суду незгідні із вашими санкціями? Можливо це інтриги мерів, які були незадоволені.
Я в цьому глибоко сумніваюсь, тому що не було ніяких мерських заколотів, палацевих інтриг. Передусім накладення і застосування санкцій – це норма Кодексу України про адміністративні правопорушення, які можуть бути у вигляді попередження або штрафів. Штрафи у нас є, попередження у нас трапляються, але така робота є абсолютно зрозумілою, сприймається українським суспільством. Частина громадян вимагає і звертається до різних органів влади із тим, щоби збільшити і посилити санкції, збільшити штрафні можливості на таких порушників. Звичайно, у нас зросла і кількість судових позовів, тому що не всі депутати місцевих рад, не всі представники сфери обслуговування чи державних органів влади, які зазнавали реагування з боку Уповноваженого, були згодні із нашою позицією. Але в тому і є особливість української демократії і прозорість процесів, які відбуваються у системі ефективного застосування КУпАП. Я сподіваюсь і вірю, що та робота, яка виконується – це не тільки про п'ять років нашої роботи, але це і про п'ять річних звітів, про чітку динаміку в поліпшенні мовної ідеології, мовної політики і в Україні, і в регіонах, чітку і послідовну роботу із фіксації злочинів лінгвоциду в тимчасовій окупації, тісна взаємодія з Кабінетом Міністрів і Верховною Радою України, з якими ми зробили десятки законів, пов'язані із набуттям громадянства, запуском іспитів на рівень визначення української мови, як державної, питання деколонізації.
"Ми торкалися питань недостатнього рівня володіння українською мовою представниками різних сфер суспільного життя"
25 квітня було оприлюднено звернення громадських організацій щодо підбору та висунення кандидатур на посаду Уповноваженого, адже Інститут Уповноваженого повинен працювати із тією самою ефективністю, як це було впродовж останніх п'яти років. Це дуже важливо, тому що загрози для української мови не зникають…
Відповідно до 49 ст. мовного закону Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Можливо і в цьому є відповідь на те, чому ніколи не припинялися атаки на нашу інституцію. І на мене особисто. Тому що і своїми заявами, і своїми діями, застосуванням санкцій, як це визначено КУпАП, ми торкалися питань недостатнього рівня володіння українською мовою представниками різних сфер суспільного життя. Це торкнулося окремих депутатів і місцевих рад, і депутатів, які, очевидно, у кулуарах Верховної Ради України дозволяли собі застосування не державної мови. Це стосувалося керівників окремих державних підприємств та комунальних установ, закладів освіти, ректорів столичних і не тільки столичних університетів, можливо когось інших із посадовців, які репрезентували сферу культури, інформаційної політики. Але в тому і є унікальність цієї посади, передбаченої мовним законом, яка дозволяє бути максимально рівновіддаленим від впливів у своїй діяльності, але, з іншого боку, максимально наближеним до кожного громадянина та захисту його конституційних прав. А питання української мови – це питання конституційного плану. І на цьому наголошує Конституційний суд у своєму рішенні про конституційність мовного закону від 2021 року. І це є головним складником того, що Україна ніколи не мала ані подібного закону, ані подібної інституції. Ніколи така інституція, якої ніколи не було за роки української незалежності, не функціонувала з достатньо позитивними показниками своєї роботи в умовах війни. Я прекрасно розумію, що такий досвід є унікальним, потужним, історичним. І в будь-якому випадку ця робота повинна зберігати свою динаміку, вона повинна бути підтримана. У нас серед планів на наступні п'ять років — сподіваюсь, що уряд підтримає мою кандидатуру і застосує відповідні практики юридичного характеру – розширення мережі представників Уповноваженого. Ми стали на цей шлях і в нас з'явилися можливості мати своїх представників у Дніпрі, Сумах, в Одесі, у Києві. Обов'язково така присутність повинна бути забезпечена в усіх областях України. Звичайно, це продовження роботи із захисту прав громадян України незалежно від місця їхнього проживання. Звичайно, порушення мовних прав громадян України в тимчасовій окупації. Це забезпечення їхніх прав за кордоном. Ну, і, звичайно, це міжнародна діяльність і тісна взаємодія з українським парламентом, з Кабінетом Міністрів.
Хочеться зрозуміти, в якій ми зараз ситуації знаходимося. Було подано три кандидатури: двоє науковиць фактично вже вибули з участі в цьому конкурсі. Залишається Павло Полянський. Як це юридично може бути вирішено, якщо, наприклад, жодна з трьох поданих кандидатур не зможе або не захоче обійняти цю посаду, як Кабінет Міністрів тоді має діяти?
Я, можливо, більше фахівець у питаннях правозахисту, а не в юридичній площині. Цей прецедент унікальний. В даному випадку очевидно, можливо, і те, що по завершенню мого терміну перебування на посаді може бути оголошений повторний конкурс, протягом якого будуть повторно подані кандидатури і, очевидно, серед них з'явиться і моє прізвище. Тому що я не бачу підстав не запропонувати на розгляд Кабінету Міністрів України кандидатуру в моїй особі, яка має весь перелік необхідних компетентностей, визначених 50 ст. мовного закону. І досвід єдиної людини, яка працює на посаді Уповноваженого із захисту державної мови.
