Фото з відкритих джерел
"Я дуже відчуваю присутність Алли Горської та Віктора Зарецького ментально"…
Ви маєте безпосереднє відношення до Віктора Зарецького.
Алла Горська та Віктор Зарецький – мої бабуся з дідусем. Алли Горської я не застала, її було вбито за 14 років до мого народження. Дідуся трошечки пам'ятаю. Незважаючи на те, що Алли Горської в моєму житті не було фізично, я дуже відчуваю її присутність ментально. Так само, як і дідуся. Картини на стінах з дитинства, художнє середовище, середовище друзів… А зараз, коли в суспільстві резонує постать Алли Горської і Віктора Зарецького ще більше, то їхню присутність я вже зараз беру не тільки собі, а розділяю з усім народом українським.
Проєкт "Боривітер". Як він втілювався і реалізовувався?
Це величезний проєкт, він був дуже складний в реалізації. Команда одразу задумала, що це буде не стабільний монумент в одному місці, а це має бути обов'язково мобільний монументальний об'єкт. Це навіть дивно – поєднання непоєднуваного. Зараз ця мозаїка буде стояти в Києві два тижні до 26 числа. Всі, хто хочуть побачити – завітайте до центру столиці, прямо на Майдані. Величезна група художників і дослідників працювала над тим, щоб втілити цей амбітний план. Було багато думок, що може не вийти особливо зробити конструкцію мобільною, розкладною, а вона наразі розкладна. Вона складається з більше ніж 20 пазлів. Ми зробили ще другу мозаїку. Те, що ви можете побачити протягом двох найближчих тижнів в Києві на Майдані Незалежності біля Головпоштамту – це зібрана мозаїка з великих складових частин і ця смальта справжня. Збирали її по всій Україні. Більшість смальти з радянських часів старих запасів, яку вдалося знайти. Це матеріал, із якого зроблена мозаїка в Маріуполі. Була, на жаль, бо ми тепер говоримо про неї в минулому часі. І смальта, запечене спеціальним чином скло, це класичний традиційний матеріал для мозаїки. Багато мозаїк в Маріуполі зібрані з керамічної плитки, а це вирізняється серед великого кола саме маріупольських мозаїк тим, що вона зі смальти. В ній також використовується листовий алюміній, як і у відновленій версії чи репліці. Мозаїка буде розбиратися, переїздити, поїде по Україні. Наразі домовлено, що вона буде стояти в Харкові якийсь період, якийсь період у Львові. Продажем сувенірної продукції збираються гроші, щоб вона відправилася в турне Європою. Це безпрецедентний досвід, що ми веземо мозаїку фізичну, не роздруковану, не імітовану, а справжню смальтову мозаїку на бетоні, зроблену художниками, яку в 1967 складала велика група художників на чолі з Аллою Горською. Так і цього разу: багато художників працювало. І це величезна монументальна і пронизана кропіткою працею багатьох людей робота буде їздити і показувати українське мистецтво світові.
Хранителі мозаїки зберігають копію від знищення
700 кг матеріалів було використано…
Спочатку задумали зробити велику мозаїку "Боривітер". Вона зруйнована в 2022 році і ми маємо її оберігати, показувати. Я не була в Маріуполі жодного разу і мозаїку наживо не бачила. І вчора я побачила вже її всю зібрану велику на мобільній стіні. Для мене це був щемкий, дуже складний і цікавий досвід одночасно побачити те, що я вже не змогла бачити за попередні роки життя. Задумали зробити другу мозаїку "Боривітер", розділити її на безліч маленьких шматочків і назвати це хранителі мозаїки. І зараз це дуже гарно упаковані, складені більше 1200 шматків мозаїки. Будь-яка людина може долучитися і стати хранителем мозаїки. І ідея така, що цю мозаїку вже російська ракета не зруйнує, тому що вона буде розкидана по людях. Більше тисячі шматків мозаїки, справжня смальта, відтворені всі шматки 3 на 6 м, 18 квадратів. Людина може собі придбати зараз цей шматок, стати хранителем мозаїки. Ця зібрана мозаїка – стіна, яка у нас зараз є, мандрує, складена із пазлів. А хранителі мозаїки – це ще одна мозаїка. І коли ми повернемося в Маріуполь, то у нас вже у всіх є матеріали, щоб цю мозаїку відновити і зібрати вже на справжній стіні в її рідному місті. Мозаїка "Боривітер" дивиться на Азовське море. І в цьому така її дуже велика символічна сила.
Олена Зарецька та Євгеній Агарков в студії Радіо Культура
Світлини і консультації мозаїстів та художників
Чим ви керувалися, якими джерелами, щоб наблизитися до первісного вигляду?
У нас є у великій якості добра світлина. Це те, що наразі називають вже діджиталізована копія мозаїки. Світлина такої якості, що коли ми роздруковували її в натуральний розмір, то могли в натуральний розмір зрозуміти розмір камінців. І мозаїсти, художники розбивали смальту. Технологічно це так виглядає: приїжджає велика глиба смальти або це наче плоска цеглина, і спеціальними інструментами розколюється на шматочки конкретного розміру. Я вперше в житті колола смальту, і це дуже цікаво. У нас була одна з консультанток – художниця з Маріуполя, яка наразі навчається в Італії в мозаїчній майстерні. А італійська традиція мозаїки давня, глибока і високого рівня. Вона бачила цю мозаїку на власні очі. І у неї, окрім всього, були світлини ще теж до повномасштабного вторгнення крупним планом. І у нас теж є такі зразки, щоб ми розуміли глибину, перепад висоти, тому що мозаїка викладена з таким наче мерехтінням висот, і це неймовірний ефект. Його теж можна побачити на мозаїці біля Головпоштамту, незважаючи на те, що вона покрита оргсклом для захисту від вандалізму, але під певними кутами можна подивитись мерехтіння поверхні. І це нагадує або спокійне море, яке злегка хвилями перегойдується чи степову траву Приазов'я, яка на вітру колишеться. Коли Алла Горська працювала над мозаїкою, то віддала всі свої справжні щирі почуття цьому місцю. Нас консультував також відомий дослідник маріупольських мозаїк, який зараз мешкає у Львові, Іван Станіславський. Радились також з різними мозаїстами. Нам вдалося зібрати команду молодих художників. Чим більше досвіду у людини, тим більше в неї може бути таких наче блокуючих упереджень, що не вийде, що це треба трохи інакше робити. А у нас була молода завзята команда, коли молоді нічого не бояться. І в цьому дуже потужний дух шістдесятництва був для мене. Цей намір, ця дія внутрішня не боятися, йти вперед попри систему. Мозаїка пронизана духом неспинності, безстрашшя, неймовірної віри в те, що все вийде. І вчора, коли зняли тканину з цієї мозаїки… стільки було переживань, питань… Попри це все сміливість, енергія, яка передалася нам, дух шістдесятництва – все це разом призвело до того, що ось вона є, вона готова, має величезний відгук від суспільства. Я дуже вірю, що у нас вдасться втілити її турне.
Сторіччя Віктора Зарецького. Що ви готуєте до цієї дати?
Восени буде велика виставка, побудована на хітових роботах, колекціях музеїв України, в яких зберігаються роботи Віктора Зарецького. Виставка буде в музеї Шевченка.
